Летава - літопис села
ВІДОМІ ЛЕТАВЧАНИ
Маловічко Панас Якович – перший український анестезіолог, доцент кафедри анестезіології, який довгий час працював з видатним кардіохірургом професором Миколою Михайловичем Амосовим.
Народився 14 грудня 1925 року в селі Летава. В 1941 році закінчив 9 класів Летавської середньої школи. Після війни екстерном здав екзамени на атестат про середню освіту і поступив у Івано-Франківський медичний інститут на спеціальність хірургія. Після закінчення інституту в 1951 році був направлений в обласний кістково-туберкульозний санаторій міста Ворохта. В 1952 році був направлений на чотирьох місячні курси підвищення кваліфікації в інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського м. Київ. Там познайомився із лікарем Амосовим М.М., який через два роки в 1954 році запросив його до себе на роботу. В 1957 році за ініціативи Амосова М.М. створюється кафедра анестезіології. Першим співробітником якої був Маловічко П.Я., який до цього пройшов двомісячний цикл навчання-стажування в військово-медичній академії міста Ленінграда. В 1958 році в Києві відкривається самостійний чотирьох місячний курс підготовки лікарів-анестезіологів, одним із перших викладачів був Маловічко П.Я. В 1967 року на базі існуючого курсу була створена перша в Україні кафедра анестезіології-реаніматології, співробітником якої також був Маловічко П.Я. В 1973 році Маловічко П.Я переходить працювати київську міську клінічну лікарню №7, яка стає базою кафедри анестезіології. Згодом він працює в міських клінічних лікарнях №3 та №23.
(Дані взяті із сайту http://kafanest.kiev.ua/історія кафедри)
Народився 14 грудня 1925 року в селі Летава. В 1941 році закінчив 9 класів Летавської середньої школи. Після війни екстерном здав екзамени на атестат про середню освіту і поступив у Івано-Франківський медичний інститут на спеціальність хірургія. Після закінчення інституту в 1951 році був направлений в обласний кістково-туберкульозний санаторій міста Ворохта. В 1952 році був направлений на чотирьох місячні курси підвищення кваліфікації в інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського м. Київ. Там познайомився із лікарем Амосовим М.М., який через два роки в 1954 році запросив його до себе на роботу. В 1957 році за ініціативи Амосова М.М. створюється кафедра анестезіології. Першим співробітником якої був Маловічко П.Я., який до цього пройшов двомісячний цикл навчання-стажування в військово-медичній академії міста Ленінграда. В 1958 році в Києві відкривається самостійний чотирьох місячний курс підготовки лікарів-анестезіологів, одним із перших викладачів був Маловічко П.Я. В 1967 року на базі існуючого курсу була створена перша в Україні кафедра анестезіології-реаніматології, співробітником якої також був Маловічко П.Я. В 1973 році Маловічко П.Я переходить працювати київську міську клінічну лікарню №7, яка стає базою кафедри анестезіології. Згодом він працює в міських клінічних лікарнях №3 та №23.
(Дані взяті із сайту http://kafanest.kiev.ua/історія кафедри)
Калуцький Василь Юхимович – відмінник охорони здоров’я СРСР.
Народився 4 листопада 1928 року в селі Летава. В 1946 році після закінчення 8 класів Летавської середньої школи вступає в Кам’янець-Подільське медичне училище на спеціальність фельдшер. В 1949 році після закінчення училища був направлений на роботу завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом в селі Фрасін, Молдавія. З 1950 по 1961 рік проходив службу в рядах радянської армії на посаді начальника медичної служби сторожового корабля Балтійського флоту. В 1961 році після демобілізації працював завідувачем медичного пункту Автоагрегатного заводу в місті Кам’янці-Подільському. В 1963 році його обирають головою міського комітету профспілки медичних працівників, а згодом і членом президії республіканського комітету профспілки медичних працівників. З 1981 по 2000 рік очолював Кам’янець-Подільський будинок відпочинку «Поділля». З 2000 по 2003 рік працював завгоспом у Кам’янець-Подільському обласному дитячому туберкульозному санаторію. Вийшов на пенсію у віці 75 років. Помер 13 жовтня 2021 року, похований в с. Летава.
(Руслана Мельник «Летавський господар Кам’янецької землі» Кам’янецький часопис «Ключ» 25.10.2013 р.
Дані взяті із сайту https://klyuch.com.ua/articles/person/letavskyy-gospodar-kam-yanetskoyi-zemli/)
Народився 4 листопада 1928 року в селі Летава. В 1946 році після закінчення 8 класів Летавської середньої школи вступає в Кам’янець-Подільське медичне училище на спеціальність фельдшер. В 1949 році після закінчення училища був направлений на роботу завідувачем фельдшерсько-акушерським пунктом в селі Фрасін, Молдавія. З 1950 по 1961 рік проходив службу в рядах радянської армії на посаді начальника медичної служби сторожового корабля Балтійського флоту. В 1961 році після демобілізації працював завідувачем медичного пункту Автоагрегатного заводу в місті Кам’янці-Подільському. В 1963 році його обирають головою міського комітету профспілки медичних працівників, а згодом і членом президії республіканського комітету профспілки медичних працівників. З 1981 по 2000 рік очолював Кам’янець-Подільський будинок відпочинку «Поділля». З 2000 по 2003 рік працював завгоспом у Кам’янець-Подільському обласному дитячому туберкульозному санаторію. Вийшов на пенсію у віці 75 років. Помер 13 жовтня 2021 року, похований в с. Летава.
(Руслана Мельник «Летавський господар Кам’янецької землі» Кам’янецький часопис «Ключ» 25.10.2013 р.
Дані взяті із сайту https://klyuch.com.ua/articles/person/letavskyy-gospodar-kam-yanetskoyi-zemli/)
Байдюк Анатолій Тимофійович – ректор Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, доцент, кандидат сільськогосподарських наук.
Народився 27 грудня 1936 року в селі Летава. У 1954 році закінчив Летавську середню школу. У 1960 році закінчив зоотехнічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Після закінчення інституту працював заступником голови Білогірського райвиконкому Хмельницької області, потім директором Пустомитівської птахофабрики Львівської області, очолював Львівський обласний птахотрест. У 1977 році призначений на посаду начальника управління сільського господарства Львівської області. Із 1980 по 1983 рік був ректором Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. За його керівництва у цьому навчальному закладі було відкрито ветеринарний факультет. Із 1985 року працював на посаді першого заступника голови Львівського облвиконкому. Чотири рази із 1977 по 1987 роки обирався депутатом Львівської обласної ради 16-го - 19-го скликань. Із 03.06.1996 року являвся засновником та президентом Ліги підприємців Львівщини. Із 03.05.1998 року був керівником Дочірнього Підприємства «Веста При Компанії Вайт Ерроу Трейдінг Ко ЛТД (Кіпр). Помер у 2004 році.
(Дані взяті із книги «Історично-презентаційне видання присвячене 100-річчю з дня заснування славного Подільського державного аграрно-технічного університету». Видавництво Миколи Серба. ТОВ «Видавничий центр «Логос Україна». 2019 р. с.110-111)
Народився 27 грудня 1936 року в селі Летава. У 1954 році закінчив Летавську середню школу. У 1960 році закінчив зоотехнічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Після закінчення інституту працював заступником голови Білогірського райвиконкому Хмельницької області, потім директором Пустомитівської птахофабрики Львівської області, очолював Львівський обласний птахотрест. У 1977 році призначений на посаду начальника управління сільського господарства Львівської області. Із 1980 по 1983 рік був ректором Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. За його керівництва у цьому навчальному закладі було відкрито ветеринарний факультет. Із 1985 року працював на посаді першого заступника голови Львівського облвиконкому. Чотири рази із 1977 по 1987 роки обирався депутатом Львівської обласної ради 16-го - 19-го скликань. Із 03.06.1996 року являвся засновником та президентом Ліги підприємців Львівщини. Із 03.05.1998 року був керівником Дочірнього Підприємства «Веста При Компанії Вайт Ерроу Трейдінг Ко ЛТД (Кіпр). Помер у 2004 році.
(Дані взяті із книги «Історично-презентаційне видання присвячене 100-річчю з дня заснування славного Подільського державного аграрно-технічного університету». Видавництво Миколи Серба. ТОВ «Видавничий центр «Логос Україна». 2019 р. с.110-111)
Казимирко Ніла Казимирівна – доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, опублікувала більше ніж 300 наукових праць, з яких 20 монографій, 5 підручників, 10 методичних розробок до практичних занять з патофізіології, багато її розробок запатентовано. Під її керівництвом підготовлено 4 доктори та 25 кандидатів наук.
Народилася 16 лютого 1940 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхала в село Кутківці, де закінчила місцеву школу. З 1959 по 1965 рік навчалася в Луганському державному медичному інституті. Після закінчення інституту залишилася працювати асистентом кафедри патофізіології, а з 1980 року доцентом кафедри. З 1991 року працювала завідувачем кафедри паталогоанатомії і фізіології, а з вересня 1991 по 2000 рік проректором Луганського медичного університету з навчальної роботи. З 2006 року являлась головним редактором щоквартального часопису «Загальна патологія та патологічна фізіологія» – фахового видання, яке входить до міжнародних баз наукової періодики. Нагороджена медаллю «Pro merito» Польської академії наук за методичну роботу зі створення програм для медичної освіти в об’ємі університетів. Померла 28 березня 2017 року, похована в місті Луганську.
(Дані взяті із сайтів "Енциклопедія сучасної України" http://esu.com.ua; "Луганський державний медичний університет" http://lgmu.ru)
Народилася 16 лютого 1940 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхала в село Кутківці, де закінчила місцеву школу. З 1959 по 1965 рік навчалася в Луганському державному медичному інституті. Після закінчення інституту залишилася працювати асистентом кафедри патофізіології, а з 1980 року доцентом кафедри. З 1991 року працювала завідувачем кафедри паталогоанатомії і фізіології, а з вересня 1991 по 2000 рік проректором Луганського медичного університету з навчальної роботи. З 2006 року являлась головним редактором щоквартального часопису «Загальна патологія та патологічна фізіологія» – фахового видання, яке входить до міжнародних баз наукової періодики. Нагороджена медаллю «Pro merito» Польської академії наук за методичну роботу зі створення програм для медичної освіти в об’ємі університетів. Померла 28 березня 2017 року, похована в місті Луганську.
(Дані взяті із сайтів "Енциклопедія сучасної України" http://esu.com.ua; "Луганський державний медичний університет" http://lgmu.ru)
Казимирко Віталій Казимирович – доктор медичних наук, професор, автор наукових досліджень та праць про лікування внутрішніх хвороб, ревматологія та гематологія.
Народився 2 лютого 1942 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхав в село Кутківці, де закінчив місцеву школу. В 1967 році закінчив Вінницький медичний інститут, працював лікарем-терапевтом. З 1978 по 1995 рік працював в Луганському медичному інституті. З 1984 по 1994 рік - доцент кафедри внутрішніх хвороб. З 1995 року працює в Національній медичній академії післядипломної освіти в м. Києві. З 2005 року професор кафедри терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.
(Дані взяті із сайтів "Енциклопедія сучасної України" http://esu.com.ua; "Національний університет охорони здоров'я України імені П.Л.Шупика" http://nuozu.edu.ua)
Народився 2 лютого 1942 року в селі Летава. В 1947 році разом із сім’єю переїхав в село Кутківці, де закінчив місцеву школу. В 1967 році закінчив Вінницький медичний інститут, працював лікарем-терапевтом. З 1978 по 1995 рік працював в Луганському медичному інституті. З 1984 по 1994 рік - доцент кафедри внутрішніх хвороб. З 1995 року працює в Національній медичній академії післядипломної освіти в м. Києві. З 2005 року професор кафедри терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика.
(Дані взяті із сайтів "Енциклопедія сучасної України" http://esu.com.ua; "Національний університет охорони здоров'я України імені П.Л.Шупика" http://nuozu.edu.ua)
Кузняк Анатолій Кузьмич – державний експерт з якості управління, автор науково-технічної книги «Мікропроцесори».
Народився 21 квітня 1941 року в селі Летава. В 1957 році закінчив Летавську середню школу. В 1966 році закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості за спеціальністю інженер-електромеханік з питань механізації і автоматизації технологічних процесів. Із 1966 по 1968 рік працював інженером з контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації технологічних процесів у харчовій галузі. Із 1968 року працював у Київському науково-виробничому об’єднанні «Кристал» де пройшов шлях від інженера до начальника регіонального науково-технічного центру Міністерства з проблем впровадження мікроелектронної техніки в народне господарство. У 1986 році у співавторстві видає книгу «Мікропроцесори». Із 1991 по 1994 рік працював головним інженером Київського заводу «Промінь». Із 1995 року працював заступником директора Державного підприємства Науково-технічний центр «ОРТ» Міністерства освіти і науки України. В 1999 році учасник наради в Університеті Алабама (США) по обліку досвідом в галузі енергетики, де отримав міжнародний сертифікат з якості управління. Брав безпосередньо участь у розробці низки Національних програм, науково-технічних концепцій, проектів законів України: «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів», «Про інноваційну діяльність», «Про концепцію відродження та розвиток електронної промисловості в Україні», «Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку в Україні». Був членом Міжнародної координаційної ради з альтернативних видів палива та Центральної конкурсної комісії Української асоціації якості при Кабінеті Міністрів України, Аналітично-експертної ради з питань розвитку електроніки в Україні при Голові Верховної Ради України.
(Дані взяті із сайту https://who-is-who.ua)
Народився 21 квітня 1941 року в селі Летава. В 1957 році закінчив Летавську середню школу. В 1966 році закінчив Київський технологічний інститут легкої промисловості за спеціальністю інженер-електромеханік з питань механізації і автоматизації технологічних процесів. Із 1966 по 1968 рік працював інженером з контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації технологічних процесів у харчовій галузі. Із 1968 року працював у Київському науково-виробничому об’єднанні «Кристал» де пройшов шлях від інженера до начальника регіонального науково-технічного центру Міністерства з проблем впровадження мікроелектронної техніки в народне господарство. У 1986 році у співавторстві видає книгу «Мікропроцесори». Із 1991 по 1994 рік працював головним інженером Київського заводу «Промінь». Із 1995 року працював заступником директора Державного підприємства Науково-технічний центр «ОРТ» Міністерства освіти і науки України. В 1999 році учасник наради в Університеті Алабама (США) по обліку досвідом в галузі енергетики, де отримав міжнародний сертифікат з якості управління. Брав безпосередньо участь у розробці низки Національних програм, науково-технічних концепцій, проектів законів України: «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів», «Про інноваційну діяльність», «Про концепцію відродження та розвиток електронної промисловості в Україні», «Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку в Україні». Був членом Міжнародної координаційної ради з альтернативних видів палива та Центральної конкурсної комісії Української асоціації якості при Кабінеті Міністрів України, Аналітично-експертної ради з питань розвитку електроніки в Україні при Голові Верховної Ради України.
(Дані взяті із сайту https://who-is-who.ua)
Приймак Оксана Георгіївна – кандидат філософських наук, доцент.
Народилася 12 вересня 1942 року в селі Летава. В 1959 році із золотою медаллю закінчила Летавську середню школу. З 1959 р. по 1964 р. навчалася в Українській сільськогосподарській академії, яку закінчила з відзнакою. З 1964 р. по 1966 р. працювала зоотехніком-селекціонером в НДІ землеробства і тваринництва. В 1969 р. закінчила аспірантуру УСГА. З 1970 року працювала на кафедрі філософії Української сільськогосподарської академії Національного університету біоресурсів і природокористування України в Києві.
(Дані взяті із сайту Вікіпедія. Приймак Оксана Георгіївна)
Чинник Сергій Петрович – член Спілки художників Росії.
Народився 2 березня 1955 року в селі Летава. У 1974 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (кафедра монументального живопису). У 1986 році закінчив Ленінградське вище художньо-промислове училище імені Мухіної (кафедра мистецтва металу). Із 1998 року – член Спілки художників Росії та учасник багатьох виставок з художнього металу.
Проживає у місті Санкт-Петербург.
(Данні взяті із сайта Мастерская художественной ковки в Санкт-Петербургеhttps://club42762389.orgs.biz)
Народився 2 березня 1955 року в селі Летава. У 1974 році закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (кафедра монументального живопису). У 1986 році закінчив Ленінградське вище художньо-промислове училище імені Мухіної (кафедра мистецтва металу). Із 1998 року – член Спілки художників Росії та учасник багатьох виставок з художнього металу.
Проживає у місті Санкт-Петербург.
(Данні взяті із сайта Мастерская художественной ковки в Санкт-Петербургеhttps://club42762389.orgs.biz)
Бойко Володимир Никифорович – заслужений юрист України, державний радник юстиції 3 класу.
Народився 24 листопада 1961 року в селі Летава. В 1979 році закінчив Летавську середню школу. З 1979 по 1981 рік навчався в технічному училищі м. Красний Лиман, Донецької області. З 1981 по 1983 рік проходив військову службу в збройних силах СРСР. В 1988 році закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю правознавство. З 1988 по 1997 рік працював на різних посадах в прокуратурі м. Кривого Рога, Дніпропетровської області. З 1997 по 2002 рік працював у Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури України. З 2002 по 2004 рік заступник начальника слідчого управління прокуратури міста Києва. З 2004 по 2005 рік перший заступник прокурора міста Києва. З 2005 по 2007 рік заступник прокурора Автономної Республіки Крим. З 2007 по 2008 рік прокурор Київської області. З 2008 по 2010 рік прокурор Автономної Республіки Крим. З березня 2010 року по жовтень 2014 року – перший заступник начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
(Дані взяті із сайту «Крым политический», персоналии Бойко Владимир Никифорович. 25.06.2013 р. http://politika-crimea.ru/persons/14-razdely/persons/183-bojko-vladimir-nikiforovich)
(Указ Президента України від 20.08.2008 року №746/2008 «Про присвоєння класного чину»; Указ Президента України від 18.08.2009 року №620/2009 «Про відзначення державними нагородами України»)
Народився 24 листопада 1961 року в селі Летава. В 1979 році закінчив Летавську середню школу. З 1979 по 1981 рік навчався в технічному училищі м. Красний Лиман, Донецької області. З 1981 по 1983 рік проходив військову службу в збройних силах СРСР. В 1988 році закінчив Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю правознавство. З 1988 по 1997 рік працював на різних посадах в прокуратурі м. Кривого Рога, Дніпропетровської області. З 1997 по 2002 рік працював у Головному слідчому управлінні Генеральної прокуратури України. З 2002 по 2004 рік заступник начальника слідчого управління прокуратури міста Києва. З 2004 по 2005 рік перший заступник прокурора міста Києва. З 2005 по 2007 рік заступник прокурора Автономної Республіки Крим. З 2007 по 2008 рік прокурор Київської області. З 2008 по 2010 рік прокурор Автономної Республіки Крим. З березня 2010 року по жовтень 2014 року – перший заступник начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
(Дані взяті із сайту «Крым политический», персоналии Бойко Владимир Никифорович. 25.06.2013 р. http://politika-crimea.ru/persons/14-razdely/persons/183-bojko-vladimir-nikiforovich)
(Указ Президента України від 20.08.2008 року №746/2008 «Про присвоєння класного чину»; Указ Президента України від 18.08.2009 року №620/2009 «Про відзначення державними нагородами України»)
Зварич Анатолій Олександрович – кандидат військових наук, полковник, видав понад 60 наукових праць, нагороджений 11 почесними відзнаками Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Народився 7 січня 1964 року в селі Летава. У 1981 році закінчив Летавську середню школу. У травні 1982 року закінчив Кам’янець-Подільське технічне училище № 5, за спеціальністю «слюсар – інструментальник». З травня 1982 року по травень 1984 року проходив строкову службу в збройних силах СРСР, спочатку у місті Бердичіві, а потім в ЦГВ в Чехословаччині, на посаді командира танка. З травня по жовтень 1984 року працював слюсарем-ремонтником в колгоспі імені Леніна, села Летава. З 1985 по 1990 рік навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, після закінчення якого отримав спеціальність «математик-викладач». В липні 1990 року був призваний на військову службу в добровільному порядку та вступив на навчання до Військово-повітряної інженерної академії імені М.Є. Жуковського (м. Москва), яку закінчив у липні 1992 року за фахом «математичне забезпечення досліджень озброєння та військової техніки». З серпня 1992 року по липень 1994 року проходив службу в філіалі Луганського ВВАУШ на посаді інженера лабораторії математичного забезпечення тренажерного комплексу. З серпня 1994 року по квітень 2004 року проходив службу у Науковому центрі бойового застосування ВПС ЗС України, а з квітня 2004 року по січень 2007 року у Об’єднаному науково-дослідному інституті Збройних Сил України (м.Харків). Із січня 2007 року по березень 2013 проходив службу у Воєнно - науковому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. З березня 2013 року і по теперішній час - заступник начальника Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України з наукової роботи. У 2015 році закінчив Національний університет оборони України за спеціальністю «державне воєнне управління» та здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня.
(Дані взяті із сайту Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України. (https://crsi.mil.gov.ua)
Народився 7 січня 1964 року в селі Летава. У 1981 році закінчив Летавську середню школу. У травні 1982 року закінчив Кам’янець-Подільське технічне училище № 5, за спеціальністю «слюсар – інструментальник». З травня 1982 року по травень 1984 року проходив строкову службу в збройних силах СРСР, спочатку у місті Бердичіві, а потім в ЦГВ в Чехословаччині, на посаді командира танка. З травня по жовтень 1984 року працював слюсарем-ремонтником в колгоспі імені Леніна, села Летава. З 1985 по 1990 рік навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, після закінчення якого отримав спеціальність «математик-викладач». В липні 1990 року був призваний на військову службу в добровільному порядку та вступив на навчання до Військово-повітряної інженерної академії імені М.Є. Жуковського (м. Москва), яку закінчив у липні 1992 року за фахом «математичне забезпечення досліджень озброєння та військової техніки». З серпня 1992 року по липень 1994 року проходив службу в філіалі Луганського ВВАУШ на посаді інженера лабораторії математичного забезпечення тренажерного комплексу. З серпня 1994 року по квітень 2004 року проходив службу у Науковому центрі бойового застосування ВПС ЗС України, а з квітня 2004 року по січень 2007 року у Об’єднаному науково-дослідному інституті Збройних Сил України (м.Харків). Із січня 2007 року по березень 2013 проходив службу у Воєнно - науковому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. З березня 2013 року і по теперішній час - заступник начальника Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України з наукової роботи. У 2015 році закінчив Національний університет оборони України за спеціальністю «державне воєнне управління» та здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня.
(Дані взяті із сайту Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України. (https://crsi.mil.gov.ua)
Дуцький Анатолій Анатолійович – майстер спорту України міжнародного класу, володар кубка світу з важкої атлетики (1995), чемпіон України (1994; 1997; 2002), срібний призер (1995; 2002), бронзовий призер (2000; 2003), член збірної команди України з важкої атлетики (1994-1998).
Народився 21 березня 1973 року в селі Летава. В 1990 році закінчив Летавську середню школу. В 1995 році закінчив Хмельницький Технологічний університет Поділля (Хмельницький національний університет). З 1996 по 2005 рік проходив службу в Збройних силах спортивного клубу армії м. Львів.
(Іван Василишин; Володимир Науменко «Важка атлетика Львівщини 1912-2012» м. Львів, 2014 р. ст.109)
Народився 21 березня 1973 року в селі Летава. В 1990 році закінчив Летавську середню школу. В 1995 році закінчив Хмельницький Технологічний університет Поділля (Хмельницький національний університет). З 1996 по 2005 рік проходив службу в Збройних силах спортивного клубу армії м. Львів.
(Іван Василишин; Володимир Науменко «Важка атлетика Львівщини 1912-2012» м. Львів, 2014 р. ст.109)
